Сочинения на свободные темы
Уточнить поиск
Наш час — третє тисячоліття (місце сучасної молоді у розбудові української держави)
Наш час — третє тисячоліття. Я вважаю, що сучасним старшокласникам випала незвичайна доля: початок їхнього дорослого життя збігається з початком третього тисячоліття. На перший погляд, це дуже цікаво. Але знаю, шо в серці кожного затаїлася тривога, насторожене очікування: що чекає мене попереду, у дорослому житті? Думаю, не помилюсь, коли скажу, що кожний старшокласник вже визначив своє майбутнє. Та які плани ми не будували б щодо особистого життя, всі вони спрямовані на головне — служіння своїй країні, сприяння її
Чорнобиль не має минулого часу
Чорнобиль не має минулого часу. Аварія на Чорнобильській АЕС стала новою віхою відліку в історії атомної енергетики, показала, наскільки небезпечна позбавлена контролю сила атома і як неймовірно важко вгамувати її. Ніби й небагато часу минуло відтоді. Але яким далеким, безхмарним видається тепер нам той дочорнобильський світ — спокійний, неквапливий! Світ без катастроф, жертв, без стресових ситуацій, що випали на долю мільйонів людей після чорнобильської трагедії.Перший удар стихії прийняла на себе воєнізована пож
Земля — наша мати (екологічні проблеми України)
Земля — наша мати . «Земля — наша мати, всіх годує», — каже українське прислів’я. Мені здається, шо в ньому розкрито ставлення українського народу не тільки до землі, а й до всього довкілля. Щиро шануючи все це, наш народ ніби доводив свою невід’ємність від природи, залежність від неї.Минають століття. Життя суспільства не стоїть на місці, розвивається, вдосконалюється. Але це вдосконалення чомусь інколи йде лише на користь людині, завдаючи невиправної шкоди природі. Виходить, утворюється замкнене коло: людина зале
І. П. Котляревський і Т. Г. Шевченко та їхнє значення в українській літературі
Будеш, батьку, панувати,Поки живуть люде;Поки сонце з неба сяє,Тебе не забудуть! —писав Тарас Шевченко ще в юнацькі роки про великого українського письменника першої половини ХІХ століття Івана Котляревського. Але ці ж слова можна сміливо сказати і про самого Шевченка.І. П. Котляревський і Т. Г. Шевченко та їхнє значення в українській літературі. Творчість Котляревського знаменувала початок нової української літератури. Його твори «Енеїда» і «Наталка Полтавка» стали її класичним надбанням. Хоч для «Енеїди» Котлярев
Роль Біблії в духовному житті українського народу
Роль Біблії в духовному житті українського народу. Найвідоміша у світі книга — Біблія існує вже понад 3000 років і перекладена 1200 мовами. За визначенням дослідників, вона посідає перше місце у світі за своїм значенням, кількістю видань, вдячних читачів і за величчю того впливу, який має на розвиток людства, на його культуру. По-перше, це пов’язане з тим, шо Біблія є проголошенням Слова Божого; у яке вірять і християни, й іудеї. Друга причина полягає у її моральних цінностях, у гуманістичних глибинах, бо на сторі
Двобій добра і зла у творах українських класиків середини ХІХ — початку XX століття
Двобій добра і зла у творах українських класиків. Жоден із письменників ХІХ століття не оминав проблеми добра і зла, розкриваючи її з тільки йому притаманною майстерністю й хистом.Втіленням зла виступають перед нами Кайдашиха й Мотря із «Кайдашевої сім’ї» І. С. Нечуя-Левицького. Жадібність, егоїзм, темнота і бездуховність цих жінок спричиняють ганебні стосунки в родині, роблять їх не тільки смішними, а й страшними. Протидією їх злому світові виступає добро Мелашки, але й’у неї не вистачило сили в боротьбі і вона зр
Феміністичні мотиви в українській літературі XX століття (О. Кобилянська, О. Теліга, О. Забужко)
Феміністичні мотиви в українській літературі XX століття. Початок XX століття приніс великі зміни в життя як мистецьке, так і суспільне. Все частіше жінки беруть участь в політичних та культурних заходах, все частіше лунають твердження, шо жіноча доля — це не тільки кухня, церква та дитина, але й участь у суспільно-політичній діяльності, бо жінка має право на свій внутрішній світ, саморозвиток.Однією з перших звернулася до образів жінок, що шукають своєї дороги в житті та прагнуть вирватись із сірої буденщини, О.
Ідеал сильної української жінки в творчості українських письменників (за романами «Поклади золота» В. К. Винниченка та «Тигролови» І. Багряного)
Ідеал сильної української жінки в творчості українських письменників. Гармонійне, лагідне мислення українця-хлібороба тяжіє до ідеалу жінки як Землі-годувальниці й берегині. Тому й образ України більшість із нас співвідносить із жінкою. Національне відродження 20-х років висунуло цілий ряд тлумачень образу сильної, взірцевої жінки — матері, соратниці, громадянки молодої країни.Ми розглянемо соціально-детективний роман Володимира Винниченка «Поклади золота». Твір описує життя української інтелігенції в Парижі 20-х р
Протистояння «місто-село» в новітній українській літературі
Протистояння «місто-село» в новітній українській літературі. На початку XX століття зростання міського населення, бурхливий індустріальний розвиток відривають людину від природи, землі. На відміну від річного хліборобського циклу, виробництво своєю монотонною стабільністю уподібнює робітника до машини, усвідомлення своєї виключності та всемогутності. В українській літературі 1920-х років така проблематика розгортається в контексті взаємин села й міста. Багато представників письменства двадцятих років активно вживає
Біблія й українська поезія 1920-х років
Біблія й українська поезія 1920-х років. В усі часи людство відчувало потребу повернення до своїх коренів: національних, культурних, релігійних. І дуже часто це повернення відбувалося в найгірші часи, в часи найглибшого морального падіння суспільства. Так було і з українським відродженням 20-х років: найвищий підйом національної самосвідомості співпав із страшним поруйнуванням життєвої, духовної основи української людини. Тож не дивно, що саме в цей час позірного атеїзму й знищення християнської культури українські
Українська ментальність у творах Уласа Самчука й Івана Багряного
Українська ментальність у творах. В усі часи, а особливо в більшовицьке лихоліття 1930—60-х років, представники вітчизняної інтелектуальної еліти поставали перед питанням: «Що ж ми за народ такий?», усвідомлювали, як зараз модно говорити, необхідність визначення української національної ідентичності. І якщо на терені материкової України акцент на окремішності нашої нації був справою підсудною, то в діаспорі це питання вилилося в низку наукових досліджень і вартісних художніх творів. Так, особливого розголосу отрима
Явище українського футуризму
Явище українського футуризму. Термін «футуризм» належить італіййському митцеві Філіпо Томазо Марінетті. Футуризм це — мистецтво антигуманізму, яке має відбити настання часу техніки. Спрямування футуризму можна виразити трьома «М»: місто, машина, маса.Дві головні ознаки футуризму: по-перше, нове мистецтво зовсім не цікавиться людиною. Психологізм оголошується анархізмом. Психологізм — характерна риса міщанської літератури, яка вмирає. Якщо цікавить душа — пізнай машину. По-друге, для цього мистецтва характерний вик
Література «дев’яностиків»
Література «дев’яностиків». «Актуальну» українську літературу представляє так зване покоління «дев’яностиків». На відміну від трохи старших «вісімдесятників», «дев’яностики» формувалися в умовах національної депресії, що настала після проголошення в Біловезькій пущі СНД. У основу естетики «дев’яностиків» лягли розчарування національною ідеєю, суспільством, самою людиною. Для молодих обдарованих літераторів лишився єдиний порятунок — сховатись у слові.Естетика дев’яностиків зачиналася в Харкові, у літературі «Черво
Релігійність доби атеїзму: «Сентиментальна історія» Миколи Хвильового, «Людина і зброя» Олеся Гончара
Релігійність доби атеїзму: «Сентиментальна історія». Одним із живучих марновірств сучасних людей є фанатична віра в «прогрес» — технологічний, соціальний, моральний. Багато освічених і мислячих людей уперто ігнорує докази всебічної деградації світового співтовариства. Те ж саме стосується й кожної людини. Як сказав Г’ейне, «людство йде вперед, людина лишається на місці». Варто озирнутися трохи назад, аби переконатися в сталості людських потреб, у тому числі й релігійних. Для цього варто проаналізувати свідоцтва тог
Легенди про Богоматір: «Скорбна мати» Павла Тичини й «Марія» Уласа Самчука
Легенди про Богоматір: «Скорбна мати» Павла Тичини й «Марія» Уласа Самчука. Уже назва поезії Павла Тичини «Скорбна мати» прочитується як початок католицької молитви «Stabat Mater dolorosа» («Стояла скорботна мати»), яка описує жалобу Марії, матері Ісуса Христа, з приводу розп’яття свого Сина. Ввесь цей твір — спроба створення нового поетичного апокрифа, себто легенди, міфу про Богоматір. Художній прийом полягає в тім, що події розп’яття й воскресіння Ісуса переносяться з Палестини початку християнської ери в Україн