Сочинения на свободные темы

Сочинения на свободные темы



Уточнить поиск


Українські збирачі фольклору і його дослідники

Українські збирачі фольклору і його дослідники. Народна творчість здавна викликала до себе інтерес дослідників і митців.Г. С. Сковорода був першим на Україні, хто спробував осмислити особливості розвитку фольклору і його виховну роль у суспільстві. Його твори щедро насичені фольклорними елементами, шо виконують важливу ідейно-художню функцію.У розвитку української фольклористики взяли активну участь представники передової російської літератури, культури і науки Відомі захоплені відгуки О. Пушкіна про українську нар

Значення, місце й роль діяльності М. Кропивницького у становленні й розвитку українського театру

 Значення, місце й роль діяльності М. Кропивницького. У 1871 році митець їде до Одеси і вступає до трупи графів Маркових і Чернишова, де блискуче дебютує в одеському театрі.У 1875 році Кропивницький став режисером театру товариства «Руська бесіда».У жовтні 1882 року він організовує першу українську професійну трупу, до якої ввійшли М. Заньковецька, М. Садовський, пізніше —  Саксаганський, Карпенко-Карий та ін. Цей талановитий колектив дістав назву «театру корифеїв». Кропивницький працював у складі цього колективу д

Оновлення українського театру другої половини XIX століття

Оновлення українського театру другої половини XIX століття. У другій половині XIX століття драматургія досягає свого найвищого піднесення, стає одним з провідних родів літературної творчості. Це піднесення драматургічної творчості було викликане самим життям і, зокрема, бурхливим розвитком українського театрального мистецтва. У другій половині ХІХ ст. український театр не тільки посів визначне місце в громадсько-культурному і політичному житті України, а й здобув широку популярність далеко за її межами.Однією з най

Образ України — ключовий у поезії 70-90-х років XIX ст.

Образ України — ключовий у поезії 70-90-х років XIX ст. Глибоко філософський образ України створив ще Т. Шевченко. У митців  постшевченківської доби він, однак, має ….. дискурсивний характер, спрямований проти імперського поняття «Малоросія», на витіснення його поняттям Україна — Русь, що підкреслювало давні традиції української державності (особливо виразно це відображено в поезіях Б. Грінченка, П. Грабовського, де наявне послідовне вживання слів «Україна», «українець»). Національними гімнами стали твори «Ще не вм

Театр як смисл життя (до портрета М. Заньковецької)

Театр як смисл життя . Марія Костянтинівна Заньковецька,  дівоче прізвище Адасовська (1860-1934), народилася в селі Заньках (звідси і театральний псевдонім) Ніжинського повіту Чернігівської губернії в дворянській родині. З 8 років навчалася в приватному пансіоні Осовської.І в пансіоні, і в гімназії (Чернігів) часто влаштовувалися вистави з участю Марії Костянтинівни, потім були аматорські спектаклі в Ніжині. Захоплення театром згодом стало смислом усього її життя.1882 р. вона вступає в трупу Кропивницького і дебюту

Пізній романтизм в українській літературі та його кращі представники

Пізній романтизм в українській літературі. Наприкінці XVIII — початку ХІХ ст. в літературі і мистецтві розвивався літературний напрям — романтизм. Письменник повинен був простежити всі сфери духовності людини, розкрити причини незвичності її поведінки у певних ситуаціях. У романтичних творах ми бачимо іноді і фантастичні події, ситуації, виняткових людей. Автори використовували народну фантастику, жахливі картини кріпосницької дійсності, страждання простих людей, їх загибель; показували протест бідняків проти гнобл

Українська поезія 70-90-х років ХІХ століття

Українська поезія останньої третини XIX ст. — унікальне явище в духовній культурі нашого народу. Вона ознаменувала важливий історико-літературний поступ в українському мистецтві слова, гармонійно поєднавши такі важливі для поезії компоненти, як суб’єктивність переживання й об’єктивну предметність, емоційне й раціональне начало.Українська поезія цієї доби була модерною за характером змістових і формальних шукань і дещо відмінною від попередньої традиційної художньої системи. У 70-х роках відбувся новий поворот у роз

Збирачі і дослідники українського фольклору

Збирачі і дослідники українського фольклору. Початок дев’ятнадцятого сторіччя — це пора розквіту романтизму. Специфіка його в Україні полягала в тому, що герої війни 1812— 1815 років засвоїли разом з європейським вихованням і принципи романтизму, зокрема, унікальність і виняткову цінність будь-якої народної культури. Але багато хто з цих героїв походив з української шляхти та козацької старшини, наприклад, не останню роль у повстанні декабристів відігравали Сергій та Артемон Муравйови-Апостоли, родичі одного з геть

Завдання художньої літератури

Завдання художньої літератури. Півсторіччя тому, коли криза соцреалізму вже стала очевидна, а за добрі слова  про класиків (хоч і не всіх) перестали виганяти з комсомолу, люди, яких тоді ще ніхто не називав шістдесятниками, разом і самотужки намагались відродити художнє слово, одночасно намагаючись зрозуміти, а що воно таке — література? Вони були молоді й сповнені ентузіазму, впевнені, шо треба лише докласти сил і таланту — і все вийде як слід. Може, тому в них і вийшло все як слід. Серед них були перекладач та ас

Ідея собору в романі Павла Загребельного «Диво» та у романі Олеся Гончара «Собор»

Ідея собору в романі Павла Загребельного. Кого не вражали старовинні собори? Проходиш повз один з тих, що збереглися, піднімеш голову, а він наче дивиться на тебе, слідкує, розмірковує, аж душу проймає. Цікаво! Звісно, що письменники не обминали цю тему у своїй творчості.Кожен народ має свою святиню, свій символ, а для України собор завжди вважався символом духовності. Саме до духовної краси, людяності, величі і сили народу, його волелюбності, нескореності, самовираження через символ собору звертаються автори двох

Різноманітність напрямків і течій в українській поезії на рубежі ХІХ—XX століть

Різноманітність напрямків і течій в українській поезії на рубежі ХІХ—XX століть. Літературний напрям (як зазначено у словнику) — це творча єдність групи письменників певного історичного періоду. їх об’єднує світогляд, ідеї та художня манера. Митці одного напрямку розв’язують спільні завдання, розробляють спільні теми в літературі. Поруч з терміном «літературний напрям» часто використовують синонім «літературна течія», хоча так називають розгалуження у тому чи іншому напрямі.Основним художнім методом ХІХ ст. є реалі

Проблема життя і смерті у «Війні і мирі» Л. Толстого та «Людині і зброї» О.Гончара

Проблема життя і смерті. Для Гончара, як і для Толстого, характерна пристрасна увага до внутрішнього світу своїх героїв. Зокрема, в романі «Людина і зброя» письменник вдало використовує внутрішні монологи та діалоги, постійний поглиблений самоаналіз. Гончара, як і Льва Толстого, цікавить процес душевного життя з його багатогранними відтінками. Своєрідна паралель проглядається між образом Волконського із «Війни й миру» та Колосовським з «Людини і зброї». Обидва розумні, трохи честолюбиві. Колосовський-курсант всю ду

Традиція й новаторство в літературі

Традиція й новаторство в літературі. Це, за словником, діалектичні поняття. Абстрактні. У моїй уяві вони постають, наче дві половинки тієї самої речі — творчості. Традиція — це весь досвід, що лишають майстри прийдешнім поколінням. Традиційним може бути будь-який елемент форми й змісту, всього того, з чого складається твір: ідея і стиль, художній образ і спос]б його створення… А новаторство — це зміна, оновлення як змісту, так і форми художнього твору.Іноді масштаби цього оновлення стають такі, що доводиться говори

Українська антивоєнна проза («Людина і зброя» О. Гончара, «Україна в огні» О. Довженка, «Огненне коло» І Багряного)

Українська антивоєнна проза. О. Гончар зображує в своєму романі дуже тяжкий час для народу Радянського Союзу — відступ радянських військ під натиском гітлерівської армії. «Людина і зброя» — це твір про муки і болі всього народу, про його стійкість і непереможність. «Мине час, німецькі історики… писатимуть, що раптові доші завадили їхнім танкам вчасно взяти Умань, Білу Церкву, але ми знатимем, що не про дощі то йдеться, то буде сказано… про вас, … незліченні подвижники сорок першого року, що на смерть стояли на крив

Антивоєнний пафос у творчості письменників XX століття

Антивоєнний пафос у творчості письменників XX століття. Ще Перша світова війна відкрила в літературі тему антимілітаризму, національного шовінізму. В образі бравого вояка Швейка видатний чеський письменник Ярослав Гашек піддав гострій критиці імперську політику, він ніби попереджував, що війна руйнує душі людей.Трагедія Другої світової війни, яка охопила майже всю планету, примусила письменників переосмислити воєнну тему. Антивоєнний пафос звучить у творчості німецького письменника Генріха Белля, американського пис

Показать 46 to 60 of 454 (31 Страниц)