Ліричні почуття поетів ( за творчістю Г. Гейне та М. Ю. Лєрмонтова)

 Ліричні почуття поетів. Великий німецький поет Генріх Гейне змушений був тривалий час жити на  чужині. Розлука з рідними і батьківшиною краяла серце поета, він сумував. Своє почуття туги поет, тонкий і проникливий лірик, виразив не через розповідь від першої особи, як це часто буває у ліричних віршах, а обрав для цього опосередковану форму, через образи самотнього кедра на далекій півночі і такої ж самотньої пальми, яка росте у південному краю. До тих самих почуттів звернувся і великий російський поет Михайло Лєрмонтов, який здійснив вільний переклад цієї маленької ліричної перлини.На півночі дикій стоїть одинокоНа голій вершині сосна…Обидва вірші ми можемо назвати віршами-картинами, бо вони зримо відтворюють образи самотніх дерев, а через них — настрій людей, змушених жити у вигнанні. Російський художник Іван Шишкін написав за віршем М. Лєрмонтова картину «На півночі дикій». Велична, і сувора природа півночі, самотнє дерево, засипане снігом на краю урвища викликають у глядача той самий настрій, що і вірш.