Сочинения на нелитературные темы (6 класс)

Квітка-окраса і квітка-цілителька

Квітка-окраса і квітка-цілителька. Понад усе моя бабуся любить квіти, а їх у неї пребагато. Чого там тільки немаеє! Айстри рожеві, сині, наче море, волошки, фіалки і навіть червоні маки — увесь цей різнобарвний килим виграє й міниться на сонці.Пам’ятаю минулого року бабуся розповідала мені про одну дуже цікаву рослину На перший погляд, це звичайнісінька собі квітка. Росте вона майже на кожному городі чи клумбі, можна зустріти її і на полі. Одним словом, невибаглива рослина. А зветься вона нагідкою.Мені чомусь з

Донечки сонця (опис краєвиду)

Донечки сонця. Я люблю спостерігати за хмарками. Найбільше мені подобається дивитися на них з вікна нашої квартири, з дев’ятого поверху. Перед очима постає дивовижний краєвид. Десь там, унизу, мов маленькі мурашки, туди-сюди снують люди, видні-ються верхівки дерев, а будинки довкола схожі на іграшкові. Придивляюся — і бачу аж ген під небокраєм нову телевізійну вежу. Усе стало таким дрібним, метушливим… А небесна височінь близька як ніколи! Здається, що вона зовсім по-гуч, варто лиш простягнути руку. Мені дуже по

Як я уявляю своє майбутнє

Як я уявляю своє майбутнє. Майбутнє — це незвіданий шлях, непроста доріжка, яка до кінця невідома звичайній людині. Життя буває різним, але кожному хочеться бачити себе у майбутньому радісним та щасливим. У всі часи людство приваблювало майбуття. Людям завжди хотілося випередити час, дізнатися, що ж їх чекає далі. Але час минав…Колись я, як і всі діти, змінювала свої бажання щодо професії. Спочатку мені хотілося бути лікарем, потім вчителем і навіть дизайнером одягу… Та все це залишилося у дитинстві, у мріях. З

Золота осінь

Золота осінь. Після теплого літечка настала довгоочікувана осінь. Прийшла вона несподівано, тихенько, ніби якась таємнича гостя. Тому, мабуть, її ніхто й не помітив відразу. Проте нікого осінь не забула, всім дарунки казкові принесла.В садку червоніють яблука, красуються грушки, достигають сливи. Це дари щедрої господині-осені.Оксамитовий запах осені відчувається скрізь. Проте найбільше його чути в повітрі. І тоді здається, ніби то сама осінь пливе по вулицях, лоскочучи перехожих легенькими павутинками бабиного

Зустріч із чарівною казкою (твір-опис на основі особистих вражень)

Зустріч із чарівною казкою . Незвичайні міні-заповідники створено в Краснокутському районі Харківщини. Центром таких заповідників стали колодязі, які художньо оформлені народними умільцями.На виїзді з Краснокутська в низині серед пшеничних нив стоїть, підгорнувши ногу, білопінний красень чорногуз. Майже над головою чотириметрового дерев’яного птаха на металевому кільці височить майстерне гніздо, а з нього, наче і иві, виглядають лелечата. їхня «матір» тримає в дзьобі жердину, кінець якої прикрашений дубовим цебр

Жива картина (опис за картиною)

Жива картина. Є в нашому місті цікавий куточок. Він знаходиться в Покровському сквері. Сам сквер прилягає до стін старовинного Свято-Покровського чоловічого монастиря. І не дивно, що сквер має таку назву. Що приваблює людей і тягне до цього скверу? Чудовий фонтан, каскад рукотворних водоспадів. І звичайно, різноманітні рослини.Я хочу розповісти про інше. Це виставка картин. Вона розташована прямо під під критим небом і займає цілу алею. Тут взимку можна зустрітись з весною, що ожива, на живописних полотнах. А в

Танок кульбаб (твір-опис на основі особистих вражень)

Танок кульбаб . Трамвайна зупинка біля нашого будинку завжди була тінистою. Зупинку прикрашали гігантська тополя та декілька кленів. Саме тополя, наче шатром, накривала не тільки майданчик зупинки, але й автомобільну дорогу, яка йшла паралельно трамвайній колії. Очікуючи транспорт, я любив мандрувати поглядом по міцних гілках тополі. Ось я милуюся зморщеним сірим стовбуром. Коли йде дощ, я майже притуляюся до нього, і жодна крапля не впаде на мене. Проте по розломах кори біжить кришталева водиця. Під час дощу с

Сонячний промінь на моєму столі (твір-опис предмета)

Сонячний промінь на моєму столі. За вікном грудень, місяць з найкоротшими днями року. Сонце дуже низьке, воно рідко пробивається крізь хмари і майже зовсім не заглядає у мою кімнату Вікна в нашій кімнаті сучасні — стоять склопакети, і дивляться вікна у двір. Підвіконня широке. Я люблю, поклавши на нього лікті, дивитися за вікно. Бачу прозорі тополі, оголену акацію, пухнасті липи. Липа, на відміну від інших дерев, нескинула свої «літачки»-насіннячко. От і здається її крона ошатною. Я можу не-| скінченно дивитися

Пухнастий пацієнт (твір-оповідання на основі побаченого)

Пухнастий пацієнт. Світанок застав нас уже на озері. Повітря було чистим, прозорим, свіжим, наче тут побував чарівник. Ми не поспішаючи розкладали вудочки, а дорослі готували місце для намету. Місце було чарівне. Невелике лісове озерце удалині від міської метушні, густий старий змішаний ліс, що, як нам розповідали, так і кишів зайцями і косулями.Наш пес, стомившись за дорогу, приліг і тут же заснув. Ще б пак, не встиг увійти в ліс, як кинувся лякати білок і птахів. Можна подумати, що його дуже налякалися. Бідол

Білка в нашому дворі (спостереження на основі власного досвіду)

Білка в нашому дворі. Наш двір старий. Будинки в ньому споруджували ще до Великої Вітчизняної війни. Будівлі росли разом із цехами тутешніх заводів. Від нашого помешкання рукою кинути до заводу, який випускає техніку для армії, для сільського господарства, і ірничої промисловості, залізничного транспорту. Поблизу знаходиться інше важливе підприємство. Його продукція — холодильні машини. Зрозуміло, ми мешкаємо в індустріальному районі. Проте жителі дбають про зелене вбрання двору. Кожної весни з’являються нові д

Прекрасне завжди поруч із нами (твір-роздум про вчинки людей у публіцистичному стилі)

Я часто аналізую вчинки моїх однолітків. їхні дії нерідко ображають. Наприклад, пригадую недавній випадок, коли мій однокласник кинув петарду, яку підпалив, під ноги дівчини. Це був у нього такий жарт. Альона дивом не постраждала — вона встигла відскочити на безпечну відстань і почула регіт. Здавалося, хлопці мали б осудити хулігана, а виходить, вони його підтримали.І тільки випадковий перехожий зробив хлопцю зауваження, попередивши, що не варто грати петардами і що ігри з петардами закінчуються майже завжди тра

Заповідники кажанів (твір-роздум про вчинки людей)

У лісництвах взято під охорону старі дуплисті дерева.Заповідники кажанів. Здавалося б, яка користь від такого дерева? Можна було б його зрубити, а на його місце посадити саджанець. Проте саме старі дупла дерев не стають на заваді у людини, а беруться під охорону.Річ у тому, що в дуплах оселяються кажани, і коли гине дерево, частенько гинуть і мешканці дупел.Кажани, як відомо, в народі ототожнюються з упирями — казковими перевертнями. Але саме вони дають велику користь людині, знищуючи шкідливих комах — шкідни

Роняє ліс свої багряні шати… (твір-опис за картиною І. Левітана «Золота осінь»)

Роняє ліс свої багряні шати… Знаменитий російський живописець Ісаак Ілліч Левітан народився в бідній єврейській родині. Він навчався в Московському училищі живопису, в пейзажній майстерні, якою керував художник Олексій Кіндратович Саврасов. Одного разу до класу увійшов інспектор і голосно повідомив, що учень Левітан не навчатиметься більше, тому що не вніс оплату за навчання, і зараз має покинути класну кімнату. Однокласники Левітана вирішили допомогти талановитому юнакові.До кінця уроків вони внесли в канцеляр

Кабінет письменниці (твір-опис приміщення)

У нашому під’їзді живуть представники різних професій. Я не раз замислювався над тим, чи можна, якщо увійти до квартири, зрозуміти, де і ким працюють її мешканці. Таке розслідування я почав із власного помешкання.Нас троє: батько, мама і я. Ми живемо на другому поверсі, під нами магазин, а поруч — відділення Ощадбанку. Наша квартира невелика — дві кімнати. Батьки мешкають у великій кімнаті з балконом. У кімнаті сучасний телевізор, шифоньєр, просторий диван-ліжко. Мені подобається в їхній кімнаті вмонтована в ніш

Мій день народження

Мій день народження. Завтра в мене день народження — моє найулюбленіше свято! Я з нетерпінням чекав його цілий рік. Зазвичай мої батьки дарували мені щось цікаве: конструктор, книжку з казками і яскравими малюнками, а одного разу подарували… маскарадний новорічний костюм. Я на свято Нового року був котом Базиліо! Кумедний я мав вигляд! А як весело було!Та вже давно я мрію про зовсім інше. Мені дуже хочеться… друга. Ні, товариш V мене є — це Богдан з мого класу. А я мрію про кошеня або цуцика. Але мама і татом що