Сочинения на литературные темы (9 класс )
Без минулого немає майбутнього (твір-роздум на морально-етичну тему у публіцистичному стилі)
Без минулого немає майбутнього . Я «люблю» хворіти. У такі дні я залишаюся вдома, біля мене клопоче бабуся. Мама з татом на роботі, про стан мого здоров’я дізнаються по мобільному телефону Дідусь мій, як і бабуся, на пенсії, але продовжує працювати. Він — кандидат наук, читає лекції в університеті майбутнім архітекторам. Бабуся займається домашинім господарством, а раніше вона працювала вихователем у дитячому садочку І зараз її часто запрошують провести консультації, і вона ділиться своїм досвідом з молоддю. Тому
Чемпіонат перетворив місто (роздуми про чемпіонат в публіцистичному стилі)
Чемпіонат перетворив місто . Улюблене місце відпочинку в Харкові нашої родини — затишний сквер поряд із Пролетарським майданом. Поруч тече річка Лопань. Для жителів сухопутного міста ця річка особливо приваблива. Нам дуже подобався підвісний місток, який починався біля виходу зі скверу і єднав центр Харкова зі старовинними кварталами ще дореволюційної забудови. Ми полюбляли стояти в центрі цього містка, і коли повз нас проходили люди, місток розгойдувався і підкидував нас, і ство-рювалося враження, ніби ми на теп
Наш двірник – тітка Марія (твір на морально-етичну тему)
Наш двірник – тітка Марія. Якось я поверталася зі школи, коли почався дощ, найсправжнісінький травневий дощ. Мимоволі згадався вірш російського поета Афанасія Фета «Люблю грозу в начале мая…» Дощ спочатку немов ішов сторожко, випробував на стійкість молоде листячко, травицю, а потім як пустився у танок! Пролунав гуркіт грому. Як дістатися додому без парасольки, я й гадки не мала. Абияк дійшла до трамвайної пшінки, а там під навісом зустріла сусідку тітку Марію з онуком Борькою, що навчається в третьому класі нашо
Білка-натурниця (твір-оповідання про випадок з життя)
Мій батько — художник. Іноді він бере мене з собою на етюди. Зазвичай ми ідемо в лісопарк. Батько завжди звертає мою увагу на красу цього зеленого куточка міста. Тут навіть є трьохсотрічний дуб. Поки батько малює, я броджу неподалік, роздивляюся рослини, збираю жолуді, роблю з них різні фігурки. Батько і мене привчає до малювання, але у мене бракує терпіння виписувати кожну деталь, щоб було правдоподібно.Так було і того осіннього дня. Батько поставив поруч два етюдники, але мені довго не хотілося ставати за нього
Виросте гайок (твір-оповідання з власного досвіду на морально-етичну тему)
Виросте гайок. Цілий рік ми з мамою проводимо в Журавлівському гідропарку. Влітку, як усі, купаємось, загоряємо. Восени збираємо жолуді, каштани, незвичайної краси листя, з яких робимо гербарії. Щоправда, вони швидко втрачають свою красу — блякнуть фарби, листя стає дуже крихким. Але мама каже:— У морозний день, коли за вікном лежатиме сніг, ми дістанемо папку з листячком і пригадаємо все-все: і золоту осінь, і той день, коли ми гуляли цими алеями. Це частка чудового парку, навіть лісу.Так сталося, що в моїй дома
Дісталося навіть Айболитю (твір на морально-етичну тему у публіцистичному стилі)
Дісталося навіть Айболитю . Останнім часом двори нашого міста змінилися. У деяких влаштовано майданчики з тренажерами, де зміцнюють своє здоров’я і дорослі, і діти. А в нашому дворі виросло казкове містечко. Тут оселилися герої казок. Скульптури зроблено з гіпсу, розфарбованого різними кольорами відповідно до того, якого героя зображено. Наприклад, на Червоній Шапочці — червоний капелюшок, червоні черевички, синій фартушок, зелена спідничка. А ось казковий ведмідь — темно-шоколадний. Він несе сірий мішок за плечим
А добрих людей все ж таки більше (твір на морально-етичну тему в публіцистичному стилі)
Щоразу, йдучи на прогулянку до лісопарку, ми з друзями беремо із собою горішки та насіння. Горішки — це гостинець для білок, а насіння — ласощі синицям.Цього разу жовтнева неділя була сонячна, затишна, безвітряна. Ще зеленіла трава, а ось покрив модрин набув уже жовтогарячого кольору. Земля навколо була засипана хвоїнками модрини, наче піском. Цей покрив ніби гасить кроки, зігріває душу і тішить око.Варто поцокати язиком — білки як тут. До нас одразу прибігли дві білки і тут же влаштували «війну»: хто з них перша
Чотирилапий викрадач (твір-розповідь на основі власного досвіду)
Моя прабабуся Галина Іванівна живе біля Каспійського моря. Її місто і назву має відповідну: Каспійськ. Це Росія, республіка Дагестан. Саме там і проводили ми минуле літо. З одного боку — величні Кавказькі гори, з іншого — тепле море. І тут все ніби створено для щасливого, радісного життя. Місто з’єднало представників різних гірських народів. Люди дружні,доброзичливі, приязні. А ще в місті ливовижна природа. Влітку у спекотні дні на вулицях розлито аромат розкішних сосен, платанів. Платани займають цілі вулиці. А
Чорна нитка над Каспієм (твір-оповідання на основі собистих вражень )
Чорна нитка над Каспієм . Якщо ми вимовимо слово «море», то з якими птахами асоціюється воно? Найпростіша відповідь: звісно, із чайками. Але нас підкорили не чайки, коли мину лого літа ми відпочивали на Каспії.Дні проводили на дикому пляжі. Це невелика ділянка піщаного берега, завдовжки метрів з чотириста. Праворуч і ліворуч цей простір оточує насип з гігантських каменів. Море невпинно забирає дедалі нові й нові шматки суші, руйнуючи береги. Тож ось ці глиби з гірських порід і стають своєрідними вартовими пляжу.
Слюсаря викликали? (Твір на морально-етичну тему у публіцистичному стилі)
Слюсаря викликали? Хто не чув ці слова? Ось дзвінок у двері — і на порозі з’являється наш рятівник. Він і течу ліквідує, він і сантехніку змінить. А ось наш слюсар-сантехнік Михайло Костянтинович може поліпшити настрій господарям квартир не тільки своєю професійною роботою. Зараз поясню чому.Одного разу Михайла Костянтиновича викликала для усунення негараздів у и ванній кімнаті вісімдесятирічна мешканка нашого будинку Ніна Семенівна. Вона прителює з моєю прабабусею. У Ніни Семенівни є лише дочка, і та живе в ін
Романтизовані почуття і традиційна символіка у народних піснях
Романтизовані почуття і традиційна символіка у народних піснях. Серед жанрового розмаїття українських народних пісень не останнє місце посідають родинно-побутові пісні. їх величезна кількість свідчить про високі моральні засади українців, бо наш народ щирий і відкритий. Нашим пращурам нічого було приховувати і не було потреби надто ідеалізувати взаємини в родині чи в громаді. Була лише одна потреба, на мою думку, — співати про все, що відбувається довкола. Без лукавства і без прикрас. Від щирості почуттів і вибуд
Про «місяць на небі» і про магічну силу очей (за народною піснею «Місяць на небі, зіроньки сяють»)
Про «місяць на небі» і про магічну силу очей . За народними ліричними піснями про кохання можна вивчати морально-етичні норми взаємин наших пращурів. Ці норми, як і пісні, створювалися десятиліттями і століттями, але незмінними залишалися чистота взаємин між юнаком та дівчиною, взаємна повага і магічна сила почуттів, що залишається нерозгаданою і дотепер:Місяць на небі, зіроньки сяють.Тихо по морю човен пливе.В човні дівчина пісню співає,А козак чує, серденько мре.Здавалося б, прості і зрозумілі слова, а так глиб
Давні традиції обряду весілля
Давні традиції обряду весілля містить у собі красу зовнішню і велич духовну, чарівне таїнство єднання земного і небесного. Весілля в Україні з давніх часів було своєрідною народною виставою з певною послідовністю обрядодій і обов’язковим пісенним супроводом. Тривало воно впродовж кількох днів і навіть тижнів і мало багато етапів: сватання, заручини, дівич-вечір, розплітання коси, посад, покривання молодої, її від’їзд із батькового дому. До кожної обрядодії народ створив безліч пісень. Серед них цікавими є приспів
Роздуми над долею народної пісні
Роздуми над долею народної пісні. Недарма кажуть, що хороша пісня — це оздоровлююча енергетика для тіла й душі. Кожен японець не отримає атестата про середню освіту, якщо не вивчить сотню народних пісень. Японців не вводять в оману, що «спершу економіка», а потім мова і культура. Спершу духовність, тоді й все інше буде! — цю просту істину японці демонструють своїми успіхами. До японських успіхів нам ще далеко, але духовність (і зокрема пісню) маємо таку, що оздоровчої енергетики вистачить на все людство. Чеський
Спішу у храм святого слова
Спішу у храм святого слова. Незаперечним є той факт, що мова — одне з багатьох див, створених народом. Вона віддзеркалює його душу, його історію.Великий Кобзар писав в одному зі своїх творів:Ну що б, здавалося, слова…Слова та голос — більш нічого.А серце б’ється, ожива,Як їх почує!..Не можу не погодитися з думкою видатного поета.Людина має завжди пам’ятати, звідки вона родом, де її коріння, знати історію свого народу, його мову. Знання історії країни, де ти живеш, — ознака культурної, освіченої людини, знання рід