Сочинения на нелитературные темы (5 класс)
Білка в годівниці для птахів (спостереження з власного досвіду)
Білка в годівниці для птахів.Осінь та грудень цього року видалися напрочуд теплими та лагідними. Дощів же не було, а втім, мало було і сонячних днів. Але похмуре небо не лякало городян. Вільний час вони проводили у парках, скверах. Не був порожнім і сквер наш — заповідний зелений куточок. Він розташований майже в центрі міста і лежить в затишній низині. Серед усіх рослин, що уподобаали цю привабливу місцинку, виділяються вікові ялинки. Вони наче шеренгою скаються по схилу одна за одною. Наразі хвоя темно-зелена,
Загубився в морі кіт (твір-розповідь з власного досвіду)
Ви бачили коли-небудь в морі кота, що плаває? Відповідь ясна: ні, не бачили, бо кіт ніколи не наблизиться до водоймища: кіт і вода — речі несумісні. Його навіть у домашню ванну не заманиш. А тут ціле море! Загубився в морі кіт а справа стояла так. У липні ми відпочивали в чарівному місті Росії на березі Квспійського моря. Місто, де ми провели незабутні дні, так і називається: Каспійськ З одного боку його захищають величні Кавказькі гори, з іншого — море. Каспійську нема будинків-велетнів. Кожен будинок скромний
Придумаємо легенду про річку (твір-розповідь на основі власного досвіду)
Придумаємо легенду про річку .Є в місті Харкові чудова річка, називається Лопань. Ми з батьками часто проводимо вільний час на її затишних берегах, плаваємо на човні, батько рибалить, ми купаємося, ніжимось під сонечком на березі.Одного разу батько запитав мене:— А чи знаєш ти, Льончику, чому ця річка має назву «Лопань»?Я розгублено знизав плечима:— Я не думав про це. Лопань — вона є Лопань. Річка гарна, як не називай її.Батько теж сказав, що не знає історії назви річки. І тоді розмову підтрималамама. Вона запро
Качки вороні не завада (опис птаха у творі-розповіді)
Листопад закінчувався, проте снігу не було і сліду. На тротуарах не було льоду. Стояла дивна теплінь — зима не поспішала. На деяких деревах висіло темно-шоколадне листя. Коли налітав вітерець, воно шелестіло, видаючи якийсь картонний звук. Звісно, це шарудіння не могло суперничати з пронизливим карканням ворон. Здавалось, що вони стали серед пернатих “міста господарями на довгу незатишну зиму. Ворони були всюди, особливо багато їх кружляло над нашою річкою Лопанню. Про Лопань я хочу сказати окремо.Воду в річці
Добре сміється той, хто сміється останній (діалог за казкою «Три брати»)
Добре сміється той, хто сміється останній— Мишко, у тебе є брат?— Ні, Арсеній, у батьків я один. А в тебе?— І в мене немає.— Це добре, Мишко. А то було б, як у тій українській народній казці «Три брати». Читав?— Читав. Уявив я себе на місці молодшого, з якого глузували старші брати, називали дурнем.— А може, він і не був дурнем. Адже наприкінці казки самі брати визнають: «…був дурень, а тепер короленко».— Дурнями, Мишко, насправді були саме старші брати. Взяти хоч нічні пригоди на пшеничному полі. Замість того щ
Безсмертний березень (твір-опис за картиною І.І. Левітана «Березень»)
Ісаак Ілліч Левітан народився 1860 року в Литві. Левітан — російський живописець-пейзажист. Навчався у Московському училищі живопису. У своїх картинах Левітан відтворює стан природи. В образі природи художник розкриває настрій та переживання людини.Відомі його картини «Місток», «Вечір», «Золоте плесо», «Біля тиховоддя», «Володимирівка», «Золота осінь». Картина «Володимирівка» викликає почуття, що крає серце: нескінченний тракт, яким йшли каторжники до Сибіру. А ще картини «Свіжий вітер», «Весна. Велика вода», «О
Заповідні куточки Харківщини (замітка в газету)
На Харківщині чимало заповідних куточків. Одні приваблюють туристів до себе унікальним рослинним світом, інші — розмаїттям птахів. Є ще на Харківщині заповідники, де під охорону держави взяті кажани, сови.Заповідні куточки Харківщини. Вартою уваги міста Балаклеї на Харківщині стала страусова ферма. Її створено при Балаклейській станції юних натуралістів.У неволі страуси, як правило, не розмножуються, а тут народилися на світ страусята. При Балаклейській станції юних натуралістів діє єдиний в Україні сільський зо
В хаті, як у дзеркалі (розкриваємо зміст прислів’я)
Батько мене, трапляється, лає за безладдя на моєму письмовому столі. І я майже не ображаюсь, бо я то якісь речі кину на стіл, то зошити і підручники абияк лежать, так що іноді не одразу знаходжу те, що потрібне. Прибратися на столі або у книжковій шафі — все руки не доходять.Одного разу батько, розмовляючи зі мною, сказав, що є таке прислів’я: в хаті, як у дзеркалі. Я запитав, як це розуміти. І батько розповів таку історію зі свого життя.Свого часу він та його товариш готувалися відкрити власну справу. Вони вирі
Квітка, яку знали ще в Стародавній Індії (твір-опис улюбленої квітки)
Квітка, яку знали ще в Стародавній Індії. Ви коли-небудь бачили росинки на пелюстках троянд? Якщо не бачили, раджу дуже рано, ще до того, як підніметься сонечко, вийти у сад. Підійдіть до куща троянд. Тонкий аромат пливе вам назустріч. А на кожній пелюстці тремтять крапельки роси. На довгих міцних стеблинах красуються квітка. її назвали троянда. Для того щоб мати змогу себе захищати, красуні вигадали колючки. А ось чому «троянда» — це залишається таємницею…Я підхожу близько-близько до троянди і нахиляюся. Дивови
Здогадайся, як мене звуть… (опис улюбленої квітки)
Здогадайся, як мене звуть… Це була тендітно-ніжна квітка на довгій стеблинці-ніжці. Вона дивувала всіх своєю міцністю, відчувалася в ній потайна волога. Але найбільше очі приваблював вінчик. Білі подовжувані пелюстки оточували золотий п’ятачок-серцевинку. Пелюстків було одинадцять. Всі вони щільно притискалися один до одного, але зовсім не закривали золотавого шершавого ока. Під пелюстками причаїлися три невеличких зелених листячка. їхня напівкругла форма нагадувала витягнуте блюдце.Таких квіточок у мене було д
Я змінююся (твір-розповідь на тему, пов’язану з життєвим досвідом)
Уся наша сім’я любить у вихідні виїжджати за місто. У нас стареньке авто, яке «успадкував» мій батько від діда. Але завдяки умілим батьківським рукам авто бігає і служитиме ще не один рік.Мій батько працює слюсарем на великому машинобудівному заводі. У нього багато раціоналізаторських пропозицій. Я пишаюся ним. Так що продовжити життя старенького авто йому зовсім не важко.Мама працює вихователькою в дитячому садочку, теж дуже стомлюється, тому, як випадає нагода відпочити, вона із задоволенням ‘ще з татом. Ще й
Веселка на столі (опис предмета)
Веселка на столі. Вазу купили ранньою весною, коли тільки-но розтанув сніг, коли день був похмурим і незатишним. Принесли додому, вийняли з коробки і поставили на стіл.Вона була такою красивою, що мій погляд не втомлювався мандрувати по її поверхні. Світло від вікна відбивалося в її гранях, і навіть у похмуру погоду на білому аркуші паперу, який лежав поруч з нею на столі, час од часу з’являлися бірюзові, зелені, рожеві іскорки. Вона ніби старалася здаватися привабливою, їй хотілося, щоб господар не розчарувався
Моє улюблене тигреня (твір-опис Іграшки)
Моє улюблене тигреня . Є в мене улюблена іграшка. Це тигреня. Його подарувала мені моя подруга на день народження. Тигреня це незвичайне — воно біле! Усе інше, як у справжнього тигреняти, лише шкурка — біла. Носик рожевий із чорними цятками, вуса також білі, а оченята чорні і якісь наче трохи сумні. Мордочка в тигреняти поцяткована чорними плямочками. Вушка зовні чорні, а зсередини — біленькі, настовбурчені — мабуть, тигреня до чогось прислухається. Уся шкурка посмугована чорними смужками — справжній тигр, тіль
«Кізонько моя мила, кізонько моя люба…» (твір-опис тварини)
«Кізонько моя мила, кізонько моя люба…» Цього літа на канікулах я цілий місяць гостювала у бабусі. Живе вона у селі.Цього разу на мене чекав сюрприз. Бабусина коза народила трьох козенят. Коли я приїхала, вони трохи підросли і паслися зі своєю мамою. Вони такі кумедні! Стрибають одне через одного, скрізь лізуть, все їм цікаво. Та найбільше їм подобається видиратися на невеличку копицю сіна. От тоді вони раді!Бабуся сказала, щоб я вибрала собі кізочку, яка мені подобається. Вона її залишить, а двох інших віддаст
Що я бачу зі свого вікна (твір-опис)
Що я бачу зі свого вікна. На перший погляд, вид із мого вікна досить звичайний. Я живу з батьками у п’ятиповерховому будинку, на четвертому поверсі. Зі свого вікна я бачу подвір’я, дитячий майданчик та кілька сусідніх будинків. Мабуть, у багатьох так. Але треба вчитися бачити незвичайне у зовсім звичайних речах, хіба не так?Найбільше я люблю дивитися у вікно ввечері, коли ми усією родиною п’ємо чай на кухні. На майданчику бавляться діти, гуляють мами з візочками — колись і моя мама гуляла так зі мною. Запалюють