Моя улюблена поетеса

 Моя улюблена поетеса. Шукай мене у заметілях слова, Шукай мене у зоряних світах…Епіграф до твору — це рядки вірша моєї улюбленої поетеси, яка народилася на Охтирщині, Катерини Іванівни Квітчастої. Якщо вслухатись у рядки її поезій, то можна відчути всю їхню суть: це лірика невгамовного оптиміста. Її вірші правдиві, щирі, сповнені великої любові до людей, України, рідного краю, чарівної охтирської природи.Поетеса володіє талантом бачити далеке і близьке, минуле і сучасне. Вона не політик, але бачить «сучасні вали розрухи», «безпритульність України».Хто працює, той не їсть,Хижа кривда серце крає…Тому так багато слізУ Шевченковому раї…Тому рясно так могилПопід небом українським.Долі падають снігиДо порожньої колиски.Якось у поетеси брали інтерв’ю і спитали, чи може вона назвати себе щасливою людиною. Катерина Іванівна відповіла: «Так. Я щаслива. І знаєте чому? Не тільки через поезію. Я ніколи не ношу в собі зла — завжди усміхаюся, бажаю усім доброго дня. Я дуже чутлива, але жодної крихти зла у мене немає. Його і так вистачає в житті.. Але коли в людині живе добро — це робить її іншою, більш справжньою». І в цьому, напевно, сила її поезії: в любові до життя, в доброті до людей. А творчий пошук — безмежний, як і наш всесвіт, частина якого у поетичних рядках Катерини Квітчастої.У неї був неперевершений талант бачити в усьому незвичайне: у буденному щебетанні пташок, у зелені садів, у широкій леваді, що розкинулася перед двором. Адже саме звідси вона черпала снагу, саме рідні простори допомагали творити їй Поезію.